В. ЧубенкоПерший сніг
Сніг! Сніг! Сніг іде
На усьому світі!
Ловить весело дітей
У пухнасті сіті.
Сніг. Сніг, білий сніг,
Мокрі рукавички…
Та зате в нас кращі всіх
Баби-сніговички!
О.СенатовичВеселий сніг
Падав сніг, падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих, і малих,
І веселих, і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем спадав на ніс,
А роззяві, як на сміх
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів її до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
— Ой, зима, зима, зима!
М. ПетренкоПерший сніг
Чорна ворона
Каркнула:
— Кра!..
Гляньте –
За хатою
Біла гора!
Біло на вулиці,
Біло в гаях,
Сливи і яблуні
В білих шапках.
Білі городи,
Білі поля.
В білому світі
Чорна – лиш я!
А. КостецькийСніжинки
Тоненькі сніжинки
На мене сідають,
Мене за ялинку
Напевне вважають.
Не знають сніжинки –
Смішинки тоненькі,
Що я – не ялинка,
А просто – Оленка!
Г.ДемченкоПороша
Мов хазяєчка хороша,
Побілили все пороша.
Любо глянути довкола –
Білі луки, ліс і поле!
Навіть зайчик між снігів
До краплиночки збілів.
Всі радіють: «Ну й хороша
Ця хазяєчка пороша!»
В. ЗаєцьПухові шапочки
Білий сніг – холодний пух –
Побілив усе навкруг.
Вітерець пушок збирає,
Гарні шапочки сплітає:
І дубкам, і грибкам,
І берізкам, і пенькам.
А малесенькій Ганусі
Шапочку плете бабуся.
Платон ВоронькоПерший сніг
Голуби злетілися біленьки,
Мабуть хтось їм хліба накришив, —
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами,
Як весінне сонце припече,
Він струмком зів”ється між горбами
І в далеке море утече.
Г.БойкоПерший сніг
Сніг пухнастий,
Наче вата,
Аж по ньому жаль ступати, —
Білий, чистий сніг.
Оксана СанатовичВеселий сніг
Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих і малих,
І вселих і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззяв, як на сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
— Ой, зима, зима, зима!
М.ПознанськаСніг іде
Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий,
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.
Ми прокинем зранку
Стежку біля ганку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
— Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?
В.КленцІз сніжком ми дружимо
Там, де поле, там, де луг,
Ходить завірюха,
Сипле сніг із рукавів
І морозить вуха.
Щоки полум”ям горять,
Та біжать малята,
Щоб везти із гірки сміх
На своїх санчатах.
Ти, вітриську, зупинись,
Йди із нами гратись,
На санчатах цілий день
Будемо кататись.
С.Кузьменко
Сніжинки
Пролітають біленьки сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?
Вже здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию долоню: нема!
Лиш водичка з долоні стікає.
Лиш водичка в долоні сама.
Каже мама здивовано доні:
— А чи знаєшь, чому це так є?
Бо у тебе тепленька лодоня,
А сніжок від тепла розтає.
І помислила доня хвилинку,
Рукавичку наділа свою.
— Мамо, — каже, — тепер я сніжинку
Вже напевно, напевно, зловлю!
І.ФранкоСипле сніг
Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Сніжинки біленькі, чисті
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола,
Ні стежок, ані доріг…
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Все присипав – доли, гори,
Вже ввесь світ – мов біле море,
Біле море без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Оставить комментарий